Єврейські архітектори Дніпра. Частина 1

Олександр Красносельський: несподіване відкриття

Розмову про архітекторів Дніпра, безумовно, потрібно починати з найбільш відомого у місті майстра як дореволюційного, так і раннього радянського періоду. Його історична спадщина добре вивчена, а ось біографія Олександра Леонтійовича Красносельського приховувала одну таєиницю до… 2024 року.

Звісно, немає нічого дивного в тому, що талановитий архітектор не афішував своє єврейське походження, і в його роботах, як і в роботах інших архітекторів міста, немає якихось специфічних національних мотивів. Тим не менш, з точки зору тематики сайту, і біографія, і творчий спадок Олександра Красносельського представляють велику цікавість, а масштаб його постаті в межах міста вимагає окремої статті.

Підозри щодо походження Красносельського, звичайно, були і раніше. Батько, провізор на ім»я Леон Аронович, був разом з партнером Менделем Лейбовичем Лимонніком власником аптеки у Тирасполі, куди він переїхав з підмосковної Вереї. У Вереї батько майбутнього архітектора був провізором земської аптеки; тож, ймовірно, Олександр Красносельський народився саме там, а не у Москві, як пишеться в його біографії.

Знайдений в 2024 запис у метричній книзі московської синагоги свідчить: 19.07.1877 у провізора Леона Ароновича Красносельського та його дружини Рабини Цодиківни народився син, якому дали ім»я Олександр. Обряд обрізання був проведений традиційно на восьмий день, 26.07, що також завсвідчено в книзі.

Цікаво, що за єврейським календарем день народження Олександра Красносельського припав на 9 ава — найбільш траурну дату в усій єврейській історії, день руйнування обох Єрусалимських Храмів.

В 1901 — 1906 рр. Олександр Красносельський навчався на архітектурному факультеті Ризького політехнічного інституту, в 1908 -1912 рр. — міський архітектор у Бельцах, Молдова. Олег Ігнатов в книзі «Архітектор О.Л.Красносельський» зазначає, що в своїх роботах він експериментував із стилем модерн, який перебував на піку розвитку в цей час. Згодом архітектор знайшов свій стиль у більш класичних формах.

В 1912 Красносельський переїхав у Катеринослав. Працював інженером з благоустрою міста, з 1915 по 1918 — другий міський архітектор Катеринослава. В цей період за його проектами зведено кілька десятків об»єктів, більшість з яких сьогодні є архітектурними родзинками міста.

В Катеринославі Олександр Леонтійович працював в еклектичному стилі, в основі якого в більшості випадків лежав «модернізований» неокласицизм, іноді — з елементами необароко та неоренесансу.

Такий елемент декору, як фестон, або гірлянда, став чи не візитівкою архітектора Красносельського, підкреслюючи прихильність Олександра Леонтійовича до класицизму.
Фестони можна побачити на більшості збудованих ним об»єктів, хоча, звичайно, такий елемент використовував не тількі він.

Колони також прикрашають більшість його робіт, зазвичай з капітелями іонічного, рідше — коринфського чи композитного ордеру. Майже завжди Красносельський використовував колосальний ордер, коли колони охоплювали 2 або 3 поверхи.
Ще одна його відсилка до античності — використання декору у вигляді меандра, як на будинку Запорожцева.

Одна з найкращих робіт Олександра Красносельського в місті — аптека Пріцкера — вже багато років перебуває в аварійному стані. Тут архітекторр використав деякі необарокові елементи, хоча базовий стиль — той же неокласицизм.

Є у Красносельського один об»єкт, який за формою плану і фасаду можна було б віднести до роботи його шефа, головного архітектора Катеринослава Дмитра Скоробогатова. Це корпус медичного факультету Варшавського університету, сьогодні — корпус Медичної академії.

Скоробогатов проектував майже всі навчальні і більшість медичних закладів міста, вибравши для цього єдиний стиль — неокласицизм з чіткою вісьовою симетрією, з п»ятичасним діленням фасаду та виступаючими боковими різалітами. Ця форма стала своєрідним дизайн-кодом для комунальних закладів міста, і Красносельський, скоріш за все, бів вимушений слідувати їй.
Проте й тут можна побачити характерні прийоми, які полюбляв Олександр Леонтійович — колосальний ордер, імітація паладіанського вікна на центральному різаліті, арка центрального входу, рустований фасад.

Ще один подібний приклад — будівля Обласної ради. Вона була зведена архітектором Скоробогатовим для Першого комерційного училища, а у 1938 реконструйована Красносельським під Облвиконком. Сучасний вигляд будівля набула після ще однієї, пізнішої реконструкції.

Олександр Красносельський продовжив працювати після приходу до влади більшовиків. З 1922 по 1929 був головним губернським архітектором Катеринославської губернії (з 1926 — Дніпропетровської округи). продовжував проектувати до 1940-х років. З 1931. – заступник Дніпропетровського міжрайонного інспектора з контролю за будівництвом. У 1930-х рр. працював в Управлінні з проєктування й реконструкції Дніпропетровська (згодом трест Дніпропроєкт, Облдніпроєкт).

В цей період за його проектами були зведені кілька знакових для міста споруд — ЦУМ, «Дитячий світ», «Гастроном», Палац праці (Палац Ілліча), Палац Профілактики. Звичайно, вимушено змінився і стиль, але, хоч і без звичного декору, Красносельський продовжував використовувати класичні форми навіть в епоху домінування конструктивізму.

Грандіозний Палац Профілактики, або Палац охорони здоров»я, Красносельський спроектовав у старом-доброму неокласицизмі. Незважаючи на негативне відношення радянської влади до «архітектурних пережитків», проект було реалізовано у 1926 році. Палац відносився до Другої міської лікарні і знаходиться зовсім поруч із Палацом Праці, який було збудовано на 7 років пізніше.
В плані, що цікаво, будівля нагадує комунальні заклади Скоробогатова і нещодавній проект медичного факультету у виконанні самого Красносельського — той самий п»ятичасний поділ фасаду з сильно виступаючими боковими різалітами.

Більшість декору, включаючи скульптури (скульптор М.Панін), було втрачено під час Другої світової та післявоєнної реставрації. З 2016 року не експлуатувався. На жаль, станом на 2025 палац практично зруйнований.

Виключення у неокласицизмі Красносельського було єдине, але воно стало прикрасою міста, і не тільки міста. Палац Праці, він же Палац Ілліча, був зведений у 1932 році у стилі конструктивізму; розробці проекту передувало відрядження архітектора до Москви саме з метою вивчення досвіду відомих архітекторів-конструктивістів.
Будівля складалася з трьох об»ємів, з»єднаних між собою дугоподібними галереями. В 1936 році до основного об»єму за проектом Красносельського було прибудовано приміщення театру, який був найбільшим у місті на той час.

Палац Праці став одним з найяскравіших і кращих в СРСР зразків конструктивізму, проте залишився єдиною роботою Красносельського в такому стилі.

В 1930 роках Архітектурною майстернею УПР №3 під керівництвом Олександра Красносельського на центральному проспекті ім. Карла Маркса (Яворницького) був запроектований грандіозний комплекс з 3 споруд: Центральний універмаг, універмаг «Дитячий світ» та магазин «Гастроном».

Універмаг НКЗТ СРСР, він же ЦУМ, був зведений у радянському варіанті стиля ар-деко — суміш функціоналізму з улюбленим Красносельським неокласицизмом, з використанням притаманних ар-деко дорогих матеріалів. Фасад був облицьований гранітними блоками, колони торгових залів — мармуром, меблі виготовлені з дуба та червоного дерева з бронзовими елементами. У залах було покладено дубовий паркет.
Окрема історія — монументальні скульптури на верхньому поверсі. Замість запроектованих барельєфів у майстерні щось напутали і виготовили повноцінні скульптури, які не могли вміститися на відведених для них місцях. Щоб їх втиснути, не зірвавши й так порушені терміни здачі об»єкта, задню частину статуй просто зтесали до потрібної товщини.

ЦУМ було відкрито у 1939, і в цьому ж році був в такому ж стилі зведений і «Дитячий світ». У подальшому ЦУМ зазнав кількох реконструкцій, був значно розширений, але надані Красносельським риси й сьогодні добре проглядаються. «Дитячий світ» зазнав більш радикальних змін, а в 2008 взагалі був знесений. Сьогодні на його місці стоїть ТРЦ «Пасаж», запроектований іншим єврейським архітектором, Олександром Дольником.

Точну дату зведення третьої будівлі комплексу, магазина «Гастроном», знайти не вдалося, але ймовірно, це відбулося у 1940 році. Розташовувася «Гастроном» на протилежному від двох попередніх будівель боці проспекту ім. Карла Маркса. У 1941 році будівля зазнала значного руйнування і була розібрана після війни.

В інших роботах архітектора також простежується загальна вже на той час тенденція розвитку нового монументального радянського стилю — «сталінського ампіру». При цьому Красносельський продовжував використовувати античні прийоми, адаптуючи їх під вимоги нового часу. Один з кращих таких прикладів — житловий будинок співробітників НКВС, зведений в 1936 році. Фасад центрального різаліта на рівні 1 та 2 поверхів прикрашають колони колосального ордеру з іонічними капітелями, над ними, на рівні 3 та 4 поверхів — пілястри з капітелями більш «легкого», коринфського ордеру. Такий прийом було використано при будівництві Колізею в 1 ст. н.е.; згодом він був відроджений в архітектурі ренесансу. А от між двома рівнями колон Красносельський запроектував цілком радянську композицію — балкон з балюстрадою та чотирьма скульптурами льотчиків (будівля цим фасадом виходила на вулицю імені Валерія Чкалова). Льотчики були демонтовані у 1990-і.

Ростові скульптури можна побачити і в проекті житлового будинку кварталом нижче, на розі вулиць Короленко та 93-ї Холодноярської бригади (колишня Челюскінців), фасади якого розробляв Красносельський. Але тільки в проекті — на зведеній будівлі вони так і не з’явилися.

Існували й інші грандіозні проекти, які розроблялися під керівництвом Олександра Красносельського, але реалізовані не були; серед них — будинок працівників місцевої промисловості та реконструкція Сільськогосподарського інституту. Об»єкти проектувалися в такому ж стилі, що і ЦУМ з «Дитячим світом» — радянському варіанті ар-деко. Проте останній з розроблених Красносельським проектів, що був реалізований — реконструкція Зимового театру (Театр драми та комедії) в 1941 році — виконаний вже цілком в дусі епохи сталінського ампіру. З улюблених прийомів архітектор залишив колосальний ордер і рустований фасад.

Можна помітити, що в радянський період творчості Олександр Леонтійович часто став застосовувати скульптурний декор, чого не робив раніше. Втім, ця еволюція також зрозуміла.

Олександр ККрасносельський займався і викладацькою діяльністю. З 1930 року викладав у будівельному технікумі (колишній 1-й катеринославський єврейський технікум), з 1932 – професор Дніпропетровського інституту інженерів транспорту, з 1937 – завідуючий кафедрою будівель Дніпропетровського інституту інженерів транспорту.
З 1935 року член Спілки архітекторів СРСР.

Ще одна невідома частина біографії Олександра Красносельського — період німецької окупації Дніпропетровська. В цей час в місті було вбито близько десяти тисяч євреїв, проте Красносельський не постраждав.

Архітектор, скоріш за все, хрестився, як і його брати. В метричній книзі Нікітсько-Ботанічної церкви (Крим) за 1908 рік є запис про шлюб провізора Бориса Леонтійовича Красносельського та дочки австрійськопідданого Євгенії Миколаївни Марченко, обоє — православні. В цій же книзі є згадка і про інших двох братів, які виступили поручителями з боку нареченої — інженер-архітектор Олександр Леонтійович Красносельський та магістр фармації Микола Леонтійович Красносельський.

Тим не менш, прийняття православ»я, як і майже в усіх аналогічних випадках, не врятувало провізора Бориса Красносельського. Брат архітектора разом з дружиною (але на той момент вже з іншою) були вбиті нацистами в Алупці в 1941 році. Яким чином вдалося врятувався Олександру Леонтійовичу, невідомо.

Архітектор Олександр Красносельський відомий не лише в Дніпрі. За його проектами споруджено будівлі в містах Рига, Тарту, Ясси, Ялта, Алупка (ймовірно — вілла для брата Бориса)та близько ста об»єктів у Бельцах, де архітектор починав свою кар»єру.

Красносельський також писав художні твори та вірші, був колекціонером антикваріату, редагував мистецький журнал Катеринослава «Аргонавти».

Помер 19 березня 1944 року в Дніпрі. Був похований на Новому міському цвинтарі, який після війни радянська влада у звичному стилі перетворила на парк.
Але могила видатного архітектора збереглася. В 1982 було встановлено новий пам»ятник (архітектор Є.Амосов, скульптор В.Музико), з якого, правда, вандали майже відразу вкрали бронзову стрічку та барельєф.
В 2022 пам»ятник реставрували. Сьогодні це єдина збережена могила в парку 40-річчя визволення Дніпра, не враховуючи меморіального поховання радянських воїнів.

Біля будинку, де жив архітектор останні роки, встановлено меморіальну дошку.

Після смерті Олександра Красносельського антикварна колекція і особистий архів архітектора за його заповітом були передані історичному музею ім. Д. Яворницького. Символічно, що в проектуванні другого корпусу музею приймав участь і сам архітектор.

---

Євген Шнайдер, Олександр Волок
2025-2026

Джерела:
— Центральный государственный архив города Москвы (ЦГА г. Москвы), 1877. Книга для записи родившихся евреев по городу Москве с приложением сведений об ошибках, выявленных при проверке еврейской метрической книги, с тетрадью о родившихся евреях за 1877 год. Ф. 2372, Оп. 1, Д. 7, л. 36 об. Москва: ЦГА г. Москвы.
— Державний архів Одеської області, 1908. Метричні книги Православних церков. Церковні записи про шлюб, м. Одеса. Фонд 37, опис 13, справа 737, лист 168.
— Трестлинг, Р.Б., ред., 1936. Наша работа. Архитектурный сборник Днепропетровщины. Днепропетровск: Государственное научно-техническое издательство Украины.
— Ігнатов, О.Н., 1966. Архітектор О.Л. Красносельський. Київ: Будівельник.
— Валентин Старостін. Олександр Красносельський: архітектор, який змінив місто
— Валентин Старостін. Старейший универмаг города
— Максим Кавун. Минуле і сучасне «Палацу металістів»
— Информационній Центр «Еркрамас». Армянская церковь в Бельцах
— ДНАББ ім. В.Г. Заболотного. Красносельський Олександр Леонтійович

Фото:
— Євген Шнайдер
— Олександр Волок
— Аtlas Оbscura. Inside the Abandoned Ruins of a Ukrainian ‘Palace of Culture’
— Lost Lara. Abandoned Places in Dnipro
— Шукач. Памятник на могиле архитектора Красносельского А.Л.
— Юлия Розумняк. Могила расстрелянных врачей на частной территории в Алупке
— Википедия. Церковь Святого Григория Просветителя (Бельцы)
— Fortepan. Ukraine, Dnipro, 1941. Photo ID 265170. Donor Horvath Jozsef
— Facebook. Старый Тирасполь